Якби не
твоє сонце, милий,
В мене і
досі дощило б.
Ходила б
собі по калюжах
Боса,
сумна, спаплюжена.
У власних
калюжах сліз
Топила б
свої сподівання.
І хто б
мене переніс,
Через ті
калюжі зітхання?
Молилась,
аби не втопитись,
Аби не
пірнути в ту глиб.
Але встигла
я схаменутись,
Як ти
заслонив увесь світ.
10.11.2015.
Немає коментарів:
Дописати коментар