Твоїх слів мені замало.

Твоїх слів мені замало.

Ти як надто гірка кава,

Ще й без цукру.

Хто тепер має цілувати

Мені руки,

Коли ти мовчиш століттями?
До чого прагнеш ти?

До довголіття?

Ах, не чекай, юначе,

Що житимеш вічно.

Не чекай, що доля всміхнеться.

Буде щастя лиш поривами вітру,

І не ясно, чим усе обернеться.

03.11.2015.