Я не хочу, щоб ця осінь йшла.
Вона надто яскрава та самотня,
Вона як та зневірена душа,
Хоч велична яка, яка всемогутня.
Хоч велична яка, яка всемогутня.
Я не хочу її ось так відпускати.
Вітри її ніжно колихали волосся,
Запахи її немов соковиті цукати,
А її багаті поля… А яке ж колосся…
Я благаю, осінь. Зарано. Не йди.
Ще не все листя під ноги упало,
Аби не помітили твої ми сліди,
Ще не всі квіти у полі зів`яли,
Не йди.
Залишися, багряна моя царице!
На кілька днів затримайся на дворі.
Залишися, прекрасна сонячна жрице!
Допоки морози не прийдуть суворі.
17.11.2015.
Цей вірш подобається
ВідповістиВидалити