За покликом серця ховається прірва.
Впадеш, а назад без драбини ніяк.
Хочеться вірити, що є інша надія,
Тому в кожному відблиску – знак.
А в прірві холод дме з невидимих сторін.
Перед очима те, за що ми заплатили.
Граєш із самим собою в «Вір – не вір»,
Раптово впали, а ще в небо не злетіли.
О, так суворо чинить з нами серце:
Обирає шлях наосліп, віддає тепло;
А згодом так нервово б’ється
І бормоче, щоб краще цього не було.
28.11.2015.
Немає коментарів:
Дописати коментар