Мене манили лілії дурманом.
У полі
вітер щосили дмухав, завивав.
І ліс
кричав: «Тут щось не чисто! Тут омана!»,
А хтось на
небі тяжко все зітхав.
Зітхав, бо
то його старання,
Бо він
забрав тендітні ті чуття.
А ми тепер
розбитті від кохання,
Плетемося гіркою
стежкою життя.
13.11.2015.
Немає коментарів:
Дописати коментар