Комусь би новий айфон, а комусь би життя.
У цьому світі цінності з відтінком парадоксу.
Десь між будівель сірих блукає та межа,
Що відділяє нас за змістом особистого списку.
У лікарнях хворих, мов би тих мурах недбалих,
Що чекають порятунку й дивляться щиро у вічі.
Здається, їх навіть більше, ніж голодних у кав’ярнях,
Проте других годують, а ті у чергах наче вічність.
Деякі люди на вулицях наче пилом припали,
Вік вже прожили і ходять наступний манекенами,
Бояться померти, аби на них раптом не накричали,
Що вони самі скерували верховними системами.
21.11.2015.
Немає коментарів:
Дописати коментар