Якось ангели спустилися з небес..

Якось ангели спустилися  з небес і мене забрали.

Я не кричала, бо, мабуть, давно про це знала,

Що настане час, коли за мною прийдуть,
Але не здогадувалась, куди саме заберуть.

Чотири хмаринки прийшли в мій дім зі світлом,

Заправили постіль, зібрали книжки і квіти.

Забрали мене, посадили у золотаве крісло

І дали у руки мені  нитки і спиці.

Наказали в'язати собі подальшу долю іншим узором.

Здивуванням моїм не було, звичайно, покою.

«Як долю? Яку долю? Хіба це не кінець життя?» -

Верещала я, а у відповідь старший янгол сказав:

«Ми дамо тобі волю. Ми дамо тобі шанс.

Але ти, моя доню, не проґавиш в цей раз,

Бо інакше буде війна, жорстока й холодна,

Ворог твій – ти сама, тому краще прислухайся, доню.»

Заплющились очі, замиготіло світло і прокинулась я у ліжку,

Отямившись, я озирнулась: на місці були усі квіти і книжки,

Але наче була сама я вже не та. А поруч на столику, ледь помітно,

Під купою журналів, за букетами квітів, лежали спиці і нитки.

02.04.2016.