На дворі в нас
вогко.
Ось так
закінчився фєвраль.
Усім заморозкам,
Мабуть, покладено
край.
У нашому ліжку
Давно вже не
сходить зима.
Читаючи книжку,
Я звикла спати одна.
Я звикла спати одна.
Для нас в
телефонах
Гудки вже більше
не чутно.
І в мегаполісах
ми
Загублені
власноручно.
В нас сходять не
квіти,
А спогади в тьмяних думках,
Яких ніде не сховати\подіти,
А тільки розвіять, мов прах.
А спогади в тьмяних думках,
Яких ніде не сховати\подіти,
А тільки розвіять, мов прах.
01.03.2016.
Немає коментарів:
Дописати коментар