Чи ти доля, чи морока...

Чи ти доля, чи морока,

Чи згусток крові в венах?

Я  від тебе не відведу ока,

Навіть, у гущах темних.

Тебе нізАщо не прив’Яжу,

Й не пущу одного в поле,

Я тобі чітко накажУ

Коритись моїй волі.

А як тікатимеш – не побіжу,

Все одно  повернешся ранком,

Тоді я в клітку тебе посаджу
І нагодую смачним сніданком.

26.01.2016. 

В той день, в ту ніч, у тому світі.

В той день, в ту ніч, у тому світі,

Лиш місяць нам світив у вічі,

Лиш зорі нам бажали щастя,

А ми не рахували часу.

І досі все як наче чари,

Ми то раділи, то зітхали,

То милували образИ,

Й чекали погляду, чекали.

Чекаю й зараз, і марю снами,

І обіймаю як востаннє,

Зі смутком щастя на лиці,

Чекаю, лицарю ти мій. 

24.01.2016. 

Здається.

Здається, ти став примарою,

В небі недоступною хмарою

Чи просто уявним маренням,

Що так погляд затьмарює.

Здається, ти став твариною,
Тією, що боїться бути людиною,

Що так жорстоко дивиться у вічі,

А мені хоч кричи, хоч мовчи,

Не втечу, бо бігти ж вічність.

Здається, я тебе обманюю,

Тебе чарую і маню я,

Запахом своїм задурманюю,

І на вушку співаю «твоя».

Здається, ти мені віриш,

Стаєш посидючим звіром,

Я тебе обіймаю, тішиш,

Відповідаєш палаючим тілом.

15.01.2016. 

Правду скажи.

Ти для мене будеш опорою 

Чи землетрусом?

Правду скажи.

Більше за все не люблю

Брехливих трусів

Тож поспіши,

Про все розказать поспіши.

Не люблю секретів,

Просто фанатка особистих таємниць.

Мені краще посміхнутись у дзеркало

Чи зареготати від тупих дрібниць.

У моєму світі правду знаю лиш я,

Тому твоя правда тепер також буде моя,

Не влаштовує закон? Я вас прошу.

Двері не зачиняються на код,

Валізи зараз чи потім? 

13.01.2016. 

Не думай.

Не думай, що усе забуто.

Не думай, що усе пропало.

Коли я без тебе посміхатись буду,

Це просто мені тебе мало,

Це просто у небі штурвали

І хмари руйнують літаки,
А мені тебе багато ще не бувало,

Тому нам ще разом треба іти.

09.01.2016. 

Давай не будемо говорити лайливих слів.

Давай не будемо говорити лайливих слів,

Не грайся мовою, бо то ж святість.

Без чого ти не проживеш більше 3 днів,

В тому і ховається твоє щастя.

Затримай подих буквально на 30 секунд,

Постій на одній нозі хвилинну вічність.

Створюй себе із  різних фактур,

Збережи до природи вірність.

Відчуваєш тепер нестачу кисню і втому?

А ти ж скаржишся на усе, що довкола.

Ти вбиваєш життя у себе в дворі, вдома,

Та жалієш себе, скиглячи біля монітора.

Я бачу, як ти проводиш єдине життя,

Поглядом, звісно, у мінливу картинку,

Тому і в голові у тебе купа сміття,

Яку поповнюєш сам, не роблячи зупинку.

14.01.2016.